Селянський труд оспіваний в книжках,
А книги наші тільки те й писали,
Як наймички серпом пшеницю жали,
Позаду залишився у віках.
Серпи згнили, в полях гудуть Джондіри,
Новітній на селі метаболізм:
Старіють й мруть колишні бригадири...
А замість них прийшов капіталізм.
В село яке вже вижило із себе
І ланкову, і дойку на зорі,
Де залишилася одна дорога - в небо,
Канабіс завезли госпідарі...
Тут коноплі своєї наче валом,
Куди не глянь, як в бур’янцях блошви!
Але своя дурня - дурня та даром.
Цікава та, що требує грошви.
І от, взялись селяни що є сили
Канабіс медицинський примірять:
Пили його і під язик ложили,
Купались в ньому. Божа благодать
Тоді прийшла, коли його курнули.
Під плескіт рук вікоповажних дам
Вікопохилі мужики шмальнули в хлам
І племіннячу пісню затягнули.
Коли канабісу курнули і баби,
Дарма, що статус того був медичний,
Пішли в танок, в зашмал хореографічний,
Поперло в юнь і пятки, і лоби.
І знову в’ється й червоніє знам’я.
Рахує трудодні весела ланкова.
Сільраді мир! Хай план живе! Канабіс з нами!
І партія наш камарадо, як жива!
І знову ковбаса із натуральним м’ясом,
І за електрику платити копійки.
Великий жовтень! Мультики у маси!
І революція до смерті, на віки!
І знову в бур’янцях і душно й нудно,
І знову вороги на нас з усіх країн...
За світлу старість і щасливі будні
Спасіба вам, таваріщ арлєкін!
2020