БЕРІЗКА
Клеїли шпалери в спальні
Браві гастролери.
За роботу взяли гроші
І "La revedere".*
Спальня в стилі а-ля хвилі.
Як просохли стіни,
Там, де хвилі в стик лягали,
Щілини до глини.
І такі паскудні смужки
Ґанджі аж до стелі.
Видно: клеїли шпалери
Внуки Боттічеллі...
Аби в спальні приховати
Хвильові розриви,
Хазяї митця гукнули
З тутешньої ниви.
-Та це запросто! - запевнив
Місцевий да Вінчі, -
Замалюю берізкою
Й до вечора кінчу!
А розплата не багата,
До нужди привичні:
Літру пива, крильця, рибка
Й ковбаски шашличні.
Майстер в спальні зачинився,
Берізку мудрує.
-Може дати йому чаю?
-Та хай вже малює...
І хазяїн в мріях бачить,
Що сам собі знає:
На берізці над хвилями
Пташечка співає.
Через двері він питає:
-За окрему пляшку
Чи ти пташку намалюєш?
-Буде вам і пташка!
Пахнуть крильця і ковбаски,
Риба в полумиску.
Вже й надвечір. І пора вже
Дивитись берізку.
Вийшов майстер. Двері настіж,
Як в культурну залу.
Хазяї зайшли у спальню
І позавмерали...
Там від стелі до підлоги
Онука Рубльова
Ізобразив хрест з берези,
Схоже, просто дрова!
А під ними темна пляма,
Як чиясь какашка.
І хто б оце міг подумать,
Що то і є пташка.
Майстер пензля витирає:
-То ви, не впізнали?
То внизу - ото голубка,
Як і замовляли.
Тут хазяїн обурився,
Як прийшов від шоку:
-Я в цій спальні обдєлаюсь
Березовим соком!
Забирай ковбаски, пиво
І йди з мого дому.
Дрова будеш малювати
Хай комусь другому!
Ішов майстер по дорозі,
Ніс ковбаски й пиво.
І роздумував про долю,
Що не справедлива.
Ті он клеїли і вшились.
Хто буде шукати?
А я геній, ще й місцевий,
Завжди винуватий.
Для цих бездарів мистецтво
Нічого не значить.
Я берізку так чувствую,
Я пташку так бачу!
Була в п’єси про берізку
Фінальна частина:
Сам хазяїн поверх ґанджі
Наклеїв каміна.
Є такі фото шпалери.
Нічогенько стало.
І у спальні там, де пташка,
Тепер піддувало.
Час лікує. В хвилях спальні
Спиться пречудово.
А бува, хазяйка мерзне,
То на те є дрова.
*Ла реведере - молдавське прощай, бай-бай, пока-пока.
2020