У котрий раз з рання кіно:
Майдан побитий, шквал емоцій...
І враження, що вже давно
Це десь було, в якомусь році.
Спустили пар і злих собак
Із ланцюгів душі своєї.
Борці почухали кулак,
Щей просто так, як за ідею.
Обвинувачень без кінця
Лилась космічна перебранка.
І кожен ореол ченця
Чіпляв молитвою до ранку.
Дивився Бог з висот своїх
На молитовні дні у грудні:
Чи творять православні гріх?
Так, чубляться, аби не нудно...
А що хотять борці за мир?
Хотять як всі - земного чуда:
Платні і їжі, і квартир,
І щоб це все, хтось клав на блюдо!
А... Ну то хай ще побурчать,
Побються, хто кому у груди.
Зморився дурнів научать,
Що рай вже був, і більш не буде!
Що жінці в скорі треба жить,
А чоловіку працювати...
Що час земного пробіжить
І всім однаково вмирати.
А той, хто хоче висоти
І пальцем доторкнутись Бога,
Життям повинен заплатить
За скромну й праведну дорогу.
То весь отой буздумний гвалт
Для Бога, наче вже снодійне...
Проснеться новий день на кшталт
Того, що ніч пройшла спокійно.