Перетворюючись в сміття та попіл
Тихо-тихо загасла жарина.
Так яскраво світилася, потім,
Згасла тихо і все...
Хтось розкаже: така її доля
Тихо-тихо зникати назовсім,
Коли прийде холодна година
Із собой темноту принесе.
А хтось скаже: таке її щастя
У минулому шлях забувати,
Розчинитись безвісно, як крапля
Розбивається в воду річну.
А хтось скаже: така її радість
Прогоріти й нічого не мати
Після себе залишити спокій
І темряву холодну німу.
На дерева, на квіти, на трави
Ти вогонь свій зуміла віддати
І дорогу як зорі світила,
Поки жевріло тіло твоє.
І нехай Кімерійці й Сармати
Можуть тихо з курганами спати,
А ми можем згоріти до краю
Із собою забрати своє.
2010р.