Переплутались літа
В календарних датах.
Точно - річка вже не та
І дідова хата.
Оптимізмом не спасти
І гніздо лелеки.
День за днем кудись летить
В кліматичну спеку...
І ніхто не йме: чому
І куди біжімо?
Ноги човгають пітьму
Якось недвижимо.
Наче хто на ланцюжок
Зміг вчепити душі,
Закрив серце на замок
І мозок порушив.
І не тямимо зійти
Із стежини бігу,
І не вміємо прощать
Ні в щасті, ні в лиху..