Кум дивитись телевізор захотів,
Бо приставку цифрову вже підключив.
Він щасливий влігся на диван,
Тицьнув пульт і засвітив екран.
На екрані якесь марево пливе -
Це агресор в телевізорі живе.
Бритий дядько з мікрофоном розказав,
Як агресор з-під тишка на всіх напав.
Він гібридний, хоч невидимий як біс,
Заграбастать демократію приліз.
Кум же хоче бачить в телевізорі не те,
Йому ближче, як калина у садку цвіте,
Як дівчина файна у гаї гука...
Та агресор про такі бажання не втика.
Бравий блогер із екрану розписав,
Як агресор всіх дівчат собі забрав.
Він, козел, їм платить копійки,
А вони йому показують пупки!
Кум натиснув пульт. А ось іще канал,
Де агресор і злодюга, і вандал,
Лізе вурдалака інтернетом в хати -
Збільшує тарифи, й зменшує зарплати!
Так вже хочеться просте: про галушки,
Про вереники, із сиром пиріжки...
Та агресор на каналах умостився,
Щоби кум не жирувався, а постився!
Як же з кума може бути патріот
З пузом ситим й салом на весь рот?
Він же не міністр, і не пан.
Тим прощається живіт, як барабан...
В них свої можливості і квоти:
Більше жиру - більші патріоти!
А от кум, як буде тощий і нещасний,
То агресор утіче, злякається, бо страшно!
Кум по своєму агресора злякав:
Вимкнув телевізор, той пропав.
Треба викинуть ще й цифрову приставку,
Щоб ніхто в мозги лайном не гавкав!