Ще десь сховались пережитки,
Хоч вік у нас тепер новий.
Ще є місця старого свідки,
В глибинці дикій степовій.
Сільські осколки доживали -
У тих місцях їх ждав каюк.
Що таке "Віндоус" не знали,
Зате вже знали про Фейсбук.
Продали коні, свині, кури,
Купляли техногенний злет:
На пів стола клавіатури...
Іще й антени в Інтернет.
За мишками сиділи лише
Й в фейсбуці постили пости.
А множились в натурі миші
І підривали їм хати.
Ніхто вже не хотів сапати,
Та і серпом ніхто не жав,
Бур’ян знімав фотоапаратом
І в соцмережу виставляв.
На це повівся дід Мусійко:
Продав козу, купив ноутбук...
І хоч по мові була двійка,
Пости писать почав в Фейсбук.
Ходив і фоткав по городу:
Амброзію і щир знімав.
Створив ресурс "Жива природа"
І блогером відомим став.
"Глядіте тут осьо казявка,
Вона жере культурний слой!
Підписчики анумо лайкать,
Боротись так із сараной!"
Підписчиків аж до мільйона,
Всі вдалі в діда Мусія -
Жива природи охорона
На електронних носіях...
Дід став банкоінт загрібати
Із фонду "Сороса і ко":
"Жива природа - наша мати,
Казявка - Путін!Ось він хто."
Дід фоткав, фейкав, лайкав, постив...
Аж поки не завівсь павук
У ноутбуці з мишку ростом.
І блогеру прийшов каюк.
Кози немає, щоб продати
Й ремонтувати носії...
Жива природа - наша мати,
Не забанкоітить її.
Отак зостався пережиток
Десь в дичині глухих степів.
Коли зима, чекає літо
Він. Без електронних носіїв.