Мудрий батько свого сина
Научати взявся:
Жити треба так, дитино,
Щоб шлейф залишався.
Видно он літак над нами
З краю в край несеться.
В мить зникає наче пляма,
А шлейф остається.
Люди також хочуть жити
В цьому світі так,
Після себе щось лишати,
Як отой літак.
Вісімнадцять тобі буде
І як не крути -
Мою пляму знають люди,
Шлейф у мене ти!
На це син йому заклявся,
Пляма то не я.
Позавчора ти набрався,
Як ота свиня.
І коли ти йшов до дому,
Що літак гудів,
По аеродрому
Скрізно наслідив!
А іще обдер обшивку
Загубив шасі.
Злив пальне не в ту комірку
Та ще й пузом сів.
Я не хочу буть пілотом,
А ні літаком.
Шлейф лишають ідіоти
Ти ще й - язиком!