Чоловіку сон приснився.
Весь про білого коня.
На коні він аж до ранку
В небі зорі розганяв…
Невдоволено проснувся,
Злобно весь палахкотить,
А із боку його жінка
Смачно, яко янгол, спить.
Щось так солодко муркоче,
Наче когось обніма…
Муж штурхає: -Прокидайся!
Ач, розніжилась чума!
Поки я у сні на небі
Вершу справи і діла,
Ти у свому знову чорта
У постелю затягла!
-Та якого ж чорта, Васю?
Пробудилася жона.
-Признаюся, отдалася…
Лиш за цівочку вина.
Уікенд мені наснився.
І Поплавський то ж не чорт.
Ми ж тебе гукали, Васю,
А ти зник за горизонт.
-Ах ти гультя, безпробудна...
По другому не назвеш!
Хочеш, спи із ким поклало,
Гидко, що без мене п’єш!