Западенець вуйко Мішка
В степ до брата приїздив.
Все рознюхав, похмелився
І про мову говорив:
-Що це ви всі тут невірно
Стали речі називать.
Соромно (а вам всім стидно)
Мови рідної не знать!
-А яка ж то мова рідна? -
Брат у брата запитав.
-Звісно та, якою татко
Із тобою розмовляв!
Брат почухав лоб рукою:
-Мабуть я невдячний син,
Що не знаю тої мови.
Татко ж наший був румин...
Ну тоді то та, що мамця
Нам молила добру путь!
Мамця жеж була полячка,
Ти і це забув, мабуть?
Не гніви й не плутай мови,
Наче ще не вийшов хміль...
Рідна та, якою люди
Нам дарують хліб і сіль!
А та мова, яка радить
Брату брата убивать,
То чужа і чи потрібно
Взагалі ту мову знать!?