Всім відомі постулати,
Їх вже цілий ряд:
Що й природа - наша мати,
Й кум природі - брат!
Обійметься кум з природой
Надвечір, в зорю,
Ниць впаде серед городу:
-Йо-о! Сестру люблю!
Хіба можуть городяни
Так любить асфальт?
Злі бордюри? Підлі ями?
Тісноту і ґвалт?
Там закопчені кав’ярні,
Мотлох з скла й авто...
Там любов як в буцегарні,
Там душа ніхто!
Ось у кума степ рівненький
Пре любов саму,
Бо природа, наша ненька,
Як сестра йому!
Виваляє кум до ранку
Себе в бур’янах,
Видує усю слив’янку -
Знов душа як птах!
По долинах і у травах
Котру ніч підряд
Полетить уліво й право...
Кум природі - брат!
Хай ще жінка пошукає
Такого орла.
В гепатит сестра природа
Кума завела!