Брат заможній і багатий
Ювілей святкує.
Всіх запрошує на свято,
Кожного рахує:
Це родичі, це знайомі,
А оці з доляром...
Гостей в кучу поєднати
Важко ювіляру,
Бо в суспільстві фінансовість
Така розвелася:
Нема рівних, нема чесних –
Душа продалася...
Довелося припертися
До брата на свято
Меншенькому – в кого діти
Босі і репана хата.
Три години у під’їзді
Меншенький простояв:
Гукав, дзвонив, ледь не бився
В двері головою...
А коли вже плідно плюнув
І зібравсь додому,
Старший вийшов і з квартири
Й щиро повідомив:
«Я ж мав совість і тебе
Запросив гуляти,
А ти б уже мав би совість
І не приїжджати!»