Кум на хитрість неабиякий мастак.
Щось придумує, кумекає сяк-так.
То склепає з парасольки макогон,
То із праски виганяє самогон.
То придумає з велосипеда стогомет,
Із трусів антену для мережі Інтернет.
На всі руки майстер винахідник він -
Наш місцевий Едісон чи Кулібін...
Якось з кумом ми залишились одні.
Наші пари подалися на Канари в вихідні.
Нам обом у мерседесах місця не знайшлось,
Тож залишитися дома довелось.
Кум говорить, будить сонний інтерес:
-Я придумав свій, народний мерседес!
Лише ось кермо до "мерса" приладнаю,
То ж і ми з тобою на Канарах побуваєм...
Мерседес на диво в кума хоч куди -
Бо на ньому хочеш стій, а хоч сиди.
Можна навіть прилягти і покуняти,
Коли буде швидкість більше звуку розвивати.
Не авто, а то справжнісінька торпеда,
Зроблена із трактора, сівалки і мопеда.
Скрізь на ньому ручки, штучки-дрючки,
Ще й колеса на ресорах від "кравчучки"...
Повсідалися ми з кумом у авто.
Наш двигун заводили, як правило, гуртом:
Пів села нас пхало до прогону,
Доки "мерс" не взяв потрібного розгону.
Запихтів, закашляв, загудів як муха.
Більше звуку не було - заклало вуха.
Кум же карту світу, типу глобус, розгортає
І Канари пальцем точно визначає.
Ось де, ба, Канари кляті заховались –
Тицьнув пальцем кум і… Ми зірвались.
Ми зірвались в кручу за селом.
Мерседес за мить – в металолом!
Купа диму, пилу і металу…
Не в Канари, а в канаву ми попали.
У синцях, у драних фраках сидимо,
На колеса від "кравчучки" плюємо.
Згадуєм часи для всіх пригожі -
Був колись народний "Запорожець".
Їздили на ньому куди хочеш:
Хочеш у Карпати, хочеш в Сочі.
Про Канари ніц! Ніхто не мріяв!
І дорогу доларом не сіяв.
Сунемо додому з кумом ми під ручку,
Тягнемо колеса від "кравчучки".
Коли бачимо - удома наші дами,
Заклопотані, сумні, як щоки у Обами...
Не пустили їх в Канари на таможні.
Стали митники до болі осторожні,
Кажуть, там міністри за кордоном блудять,
Що ж чекати від простого люду?
Врятуй Господи! Чуди, а чи блуди,
Не у всіх оплачені суди...
Заспокоювать жінок узявся кум,
Він неначе по жіноцтву опікун.
А скоріше як Ейнштейн чи Менделєєв:
-Досить плакатись! Пора родить ідею!
Я тепер із пляшки "кока-кола"
Нам придумаю повітряну гондолу.
Повсідаємось у неї й попливем,
Від міністрів як найдалі дременем!
А я думаю про добре, про своє,
Як це гарно, що мій кум у мене є!